Рада дозволила роботодавцям звільняти працівників без вказання підстав .
Верховна Рада прийняла закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність”, який розширює можливості роботодавцям для розірвання трудових договорів. Законом запроваджується договірний режим регулювання трудових відносин, що виникають між працівниками та роботодавцями – суб’єктами малого і середнього […]
Верховна Рада прийняла закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність”, який розширює можливості роботодавцям для розірвання трудових договорів.
Законом запроваджується договірний режим регулювання трудових відносин, що виникають між працівниками та роботодавцями – суб’єктами малого і середнього підприємництва з кількістю працівників до 250 осіб, а також роботодавцем і працівником, заробітна плата якого становить понад 8 мінімальних заробітних плат на місяць.
Головне експертне управління Верховної Ради зауважує, що у деяких випадках використання такого договірного регулювання трудових відносин призведе до погіршення умов трудового договору для працівника порівняно з чинним законодавством.
Зокрема, йдеться про надання роботодавцю необмеженого права на розірвання трудового договору за його ініціативою в односторонньому порядку.
Законом “передбачені лише необмежені можливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без наявності підстав, передбачених Кодексом, та без дотримання встановлених Кодексом порядку і строків вивільнення працівників”.
Водночас, парламентські експерти зауважують, що надмірна індивідуалізація умов трудового договору (зокрема, щодо оплати праці, робочого часу, компенсаційних та гарантійних виплат тощо) несе ризики дискримінації у сфері праці.
Це пояснюється тим, що такий підхід, наприклад, у сфері оплати праці дозволяє роботодавцю встановлювати працівникам за однакову роботу різну оплату праці, включаючи різні розміри заробітної плати, надбавок, доплат, премій тощо, а у сфері робочого часу – встановлювати різні умови залучення працівників до надурочних робіт, робіт у святкові, неробочі та вихідні дні.